Українська мова

МОВНИЙ ЕТИКЕТ

У ГОСТИНІ. Кілька років тому сусідню державу відвідала прем'єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер. На одній із зустрічей чоловік, що обіймав дуже високу посаду, господар дому, запропонувавши жестом баронесі сісти, не дочекався доки вона це зробить і сам перший умостився на зручному диванчику. Непоправна помилка, адже за етикетом той, хто приймає гостя, не має права сідати раніше, ніж гість. Тим більш прикро, що зустрічали жінку.

А якось відомий політичний лідер приймав у своєму палаці видатного діяча культури. Молода жінка, очевидно, дочка хазяїна, принесла традиційний чай і, не замислюючись, першу чашку поставила перед батьком. Господар міг виправити помилку: переставити чашку від себе до відвідувача, — але він цього не зробив, не запросив гостя пригощатися, а сам почав сьорбати свій чай.

Звісно, всі ми, як кажуть, не виховувалися в аристократичних салонах, та в людини є розум, делікатність, скромність, що мають «спрацьовувати» в потрібний час.

І ось вас запросили на гостину до знайомого студента на день народження. Ви вирішили купити подарунок і квіти. Перший ви загортаєте в чистий папір, попередньо знявши ярлик з ціною. Квітів не треба дуже багато — п'ять-сім штук достатньо. Прийти треба або точно, або хвилин на п'ять після домовленого часу.

Винуватець торжества відчиняє двері, ви вітаєтесь і поздоровляєте його. Хазяїн запрошує скинути пальто і зі словами «Дозвольте Вам допомогти» (незалежно від того, чи жінка прийшла, чи чоловік) сам відносить ваш верхній одяг на вішалку.

Якщо на ваш дзвінок у двері вийшли також родичі іменинника, ви з ними теж вітаєтеся і поздоровляєте їх із родинним святом.

Подарунок і квіти ви вручаєте вашому знайомому ще в коридорі, а він має розгорнути пакет і похвалити подарунок, подякувати, сказавши, що саме таких фломастерів чи чогось іншого, що ви принесли, йому бракує, що він давно про них мріяв.

Тут можна часом і перебільшити оцінку свого враження від подарунка. Це краще, ніж сказати, що у вас така річ уже є, що сьогодні вам уже таку принесли та ін. Гість має бути переконаний, що подарунок сподобався, інакше настрій у нього буде зіпсований на цілий вечір.

Далі ви йдете до кімнати, де вже зібралися друзі вашого знайомого. Хазяїн представляє вас, ви вітаєте всіх і при цьому злегка схиляєте голову. Якщо гостей лише двоє-троє, ви підходите до кожного і знайомитеся. Коли називають одного з вас, інший говорить: «Дуже приємно».

Музика, продовження знайомства з присутніми, розваги. Та ось господиня каже: «Дорогі гості, запрошую всіх до столу».

Чоловіки повинні подбати про те, щоб жінки добре влаштувалися за столом. Для цього кавалер має, ставши за стільцем, відсунути його трохи від стола і так постояти поки дама сяде. Якщо чоловіків мало, це робить господар дому.

Розміщуючись за столом, треба спитати в господині: «Де мені сісти?» Вона скаже, і треба точно виконати її вказівку. «Гість хазяїнові не укажчик»; «Дома як схочу, а в людей як звелять»; «Гість невільник: де посадять, там і сиди, а хазяїн, як чиряк: де схоче, там і сяде» — повчав фольклор.

Здебільшого господарі намагаються посадити гостей так, щоб сусіди по столу мали якісь спільні інтереси й могли зав'язати між собою цікаву розмову. За святковим столом не варто заводити гучних суперечок. Треба бути принциповим, але чемним, без грубощів і образ обстоювати свою позицію.

Щодо поводження з людьми варто прислухатися до житейської мудрості, що добре викладена в Євангелії від Матвія: «Не судіть, щоб і вас не судили, бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. І чого в оці брата свого ти заскалку бачив, колоди ж у власному оці не чуєш? Або як ти скажеш до брата свого: «Давай вийму я заскалку з ока твого», — коли он колода у власному оці? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого. Не давайте святого псам і не розсипайте перлів своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, щоб не розшматували й вас».

Отже, стриманість, повага До людей — ознака доброго виховання.

Уважна хазяйка приготує все заздалегідь. Неприємно, коли доводиться довго чекати, поки вона закінчить усі приготування на кухні. Такий небажаний факт відбитий у народній приказці: «Гості вже посходились, а ложки ще на миснику».

Господиня припрошує всіх їсти, а несміливим, нерішучим чи занадто скромним сама накладає в тарілки. Народна мудрість радить: «У гостині останній починай їсти, а перший переставай», «Не будь у людях примітний, а будь вдома привітний». Вона ж, мудрість, гласить: «То добрий гість, що мало їсть». Так що треба поводитися скромно.

Пішли тости — без цього в нас не буває. Коли вже випили за винуватця свята, його родичів і всіх присутніх, люди почувають себе вільніше і переходять до загальнонародних примовок типу: «Хто не вип'є до дна, той не мислить добра»; «Здоровенькі будьмо, та себе не гудьмо»; «Будьмо, людей не гудьмо, бо й самі не кращі».

Мабуть, після численних тостів координація рухів трохи порушилася: хтось невдало взяв повну чарку, розлив вино. Розстроївся. Та господарі негайно заспокоюють його, навівши поширену приказку: «Де п'ють, там і ллють», і веселий настрій усієї компанії відновлений.

Поївши, гості мають подякувати господині й сказати: «Все було дуже смачно».

Хазяїн, коли гості збираються йти, просить їх побути ще.. Вони відповідають: «Скільки не сидіти, то все треба йти», а, звертаючись до інших, хтось каже: «Ходімо вже з хати за одним рипом».

Уже біля дверей, прощаючись, гості дякують господарям: «Спасибі за чудовий вечір»; «Усе було гарно»; «Дуже приємно провели нас»; «Приходьте до нас» та ін. Господарі, в свою чергу, дякують за те, що їх відвідали.

Прийшовши до себе додому, якщо є телефон, знайомі повідомляють хазяїна, що прибули нормально, без пригод і ще раз дякують за приємний вечір.  

Та може бути й інший варіант вечірки — коли всі добре знайомі між собою і з господарями. В такому разі тон розмов часто фамільярно-грубуватий, веселощі й дотепи невимушені, багато жартів.

Такі веселі гості, тільки-но прочинивши двері, вже вигукують: «Добривечір Вам, чи раді ви нам?»; «Як ся маєте?» Якщо непередбачені гості прийшли після того, як люди вже поїли, господарі, наче вибачаючись, можуть сказати: «Хто пізно приходить, сам собі шкодить — смачного торта, на жаль, ви вже не застали»; «Чим хата багата, тим і рада». У веселому товаристві нормально сприймалася б репліка одного з гостей: «Спасибі за обід, що наївся дармоїд».

Уже одягаючись, у коридорі, хтось із веселої компанії скаже: «По сій мові бувайте здорові», інший — «Не поминайте лихом». А ще інший жартома перекрутить вислів «Спасибі за компанію, вибачайте за турботи» — «Вибачайте за компанію, спасибі за турботи»; «Спасибі нам, що ми прийшли ік вам».

Якийсь балакун, уже одягнутий, ніяк не може спинити свого красномовства і дістає репліку від когось із компанії: «Як часто за шапку береться, то скоро не піде».

Коли у господарів є дочка, гості, прощаючись, бажають їй: «Будь здорова, як риба, гожа, як вода, весела, як весна, робоча, як бджола, багата, як земля!»

Обов'язково треба подякувати господині й господареві, запросити їх приходити до вас; сказати, що із задоволенням провели вечір у такій теплій, сердечній обстановці. Якщо вам щось і не сподобалося, висловлювати це не узвичаєно — можна колись, іншим разом м'яко про це сказати.

Мої сусіди, похилого віку люди, вирішили запросити на Новий рік давню знайому — їхню ровесницю. Живе вона сама, родини не має, і їй буде якось веселіше й не так самотньо на свято, подумали старі. Вечір провели скромно. Посиділи за столом, поговорили, послухали новорічний концерт. Гості віддали окрему кімнату, приготували білосніжну постіль, усі вигоди. Пізно встали, поснідали. Прощаючись, гостя сказала: «Спасибі, все-таки краще, ніж самій у такий вечір сидіти біля телевізора». Могла подумати, а говорити про це некоректно — прощальне речення все зіпсувало. Старі образилися, але, як і годиться інтелігентним людям, нічого не відповіли...

ХТО ОСТАННІЙ? У багатьох магазинах раніше нерідко можна було побачити невеличкі, але промовисті плакатики, що закликали до ідилічних взаємин між торговельними працівниками і покупцями. «Ніщо не цінується так дорого й не коштує так дешево, як ввічливість» — повідомляв один. «Будьте взаємно ввічливі» — наполягав другий, звертаючись до людей по різні боки прилавку. «Додержуйте тиші!» — благав третій. І зовсім імперативно звучали такі, як «Не смітити!», «До торговельного залу із тваринами заходити заборонено!», «Цінуйте працю прибиральниць!», «Гроші перевіряйте, не відходячи від каси!» Так і сипалися на відвідувачів вимоги, поради, вказівки, і все це було спрямоване на додержання порядку в магазині, на створення атмосфери доброзичливості, на уникнення сварок і можливих ексцесів. Тепер такі заклики сприймалися б з усмішкою, як милий, наївний анахронізм.

Нерідко прилавок— як барикада; по різні боки невдоволені люди: покупці вважають, що їх на кожному кроці хочуть обдурити, приховати кращий товар, а продавці з презирством дивляться на тих, хто приходить по 200 г ковбаси, вважаючи їх дріб'язковими, скнарами. Звичайно, така ситуація буває не завжди, але досить часто, доки існують економічні труднощі.

Проте культурні люди не визнають такого антагонізму, ввічливо поводять себе і з продавцем, і з іншими в черзі. Вони чемно просять зважити їм певну кількість продуктів, а одержавши, не забувають сказати «чарівні слова», про які не раз нагадували батьки й ще вихователька в дитячому садку.

Узвичаєно вітатися тільки з тими продавцями, з якими ви знайомі особисто. Час треба економити, розмови вести короткі, ділові.

Однак трапляється, що деякі матері, бажаючи похизуватися кмітливістю свого малюка, буквально замучують його і всіх присутніх. Починається зі спонукання: «Скажи тьоті «здрастуй». Після цього: «Попроси тьотю, щоб вона дала тобі твоїх улюблених цукерок». Дитині подобаються цукерки кількох сортів, і вона не знає, на чому спинитися. Мама починає допевнятися, якому сорту малюк все-таки надає перевагу, нагадуючи, за яких обставин він їх їв, хто пригощав та ін. Черга напружено чекає, коли нарешті все це закінчиться. Нетерпляче й трохи силувано всміхається продавець. Та мати не заспокоїться, доки не доведе справу до кінця. Та ось ми з полегшенням чуємо: «Скажи тьоті «спасибі», скажи «до побачення». Робочий ритм відновлено, але скільки часу змарнував кожний, хто був свідком «виховної хвилинки». Чи не краще було просто кілька разів погратися вдома з дитиною в «магазин» і відшліфувати ввічливий, але без зайвини, діалог з продавцем?

Правда, й у такому разі родичі мають прищеплювати дитині благородні морально-етичні норми, а не виховувати скандаліста. Якось улітку я присіла на лавочці біля нашого багатоповерхового будинку. На першому поверсі жили сусіди, які часто лаялися, порушували спокій, вмикаючи програвач так, що він гримів на цілу вулицю. Вікна були відчинені, і я мимоволі чула, як дід-пенсіонер бавиться зі своїм п'ятирічним онуком — грають у «магазин».

Спочатку все було спокійно. Дід-покупець, не забувши «чарівного слова» «будь ласка», попросив зважити йому кілограм цукерок. «Продавець», очевидно, виконав прохання, але тут «покупець» зчинив страшенний галас, звинувачуючи «продавця» в тому, що той недоважив товар, забрав своїм дітям, що він злодій і т. ін. На закінчення дід зажадав, щоб йому дави «Книгу скарг», викликали директора магазину і назвами номер телефону начальника «Райгастрономторгу». Бідний «продавець» не знав, що відповісти на такий словесний шквал, і сказав, що більше гратися не хоче. Та дід вважав свою місію не завершеною і тут же виклав онукові повний набір брутальних слів, що їх начебто має промовити продавець у відповідь.

Так у цій родині готували дитину до самостійності.

Але, звичайно, привчати свого ома чи доньку змалечку допомагати в домашніх справах дуже потрібно. Інколи можна доручати дитині самій купити собі склянку соку, сирок чи щось подібне. При цьому батько або мати відходять убік і спостерігають, як поводиться дитина. Коли ж щось вийшло не так, батьки потім пояснюють малюкові, в чому його помилка; де вій зробив похибку.

Серед людей кожної професії є порядні й нечесні, в тому числі й серед торговельних працівників. Вихована людина повинна поводитися стримано, коректно, а якщо виникають якісь непорозуміння, з'ясовувати їх у спокійному тоні.

У магазині є ще одна проблема, яку слід розв'язувати в рамках етикету, зокрема мовного. Це вже — з одного боку барикад. Черга... Вона проходить через усе наше життя і завдає чимало прикрощів вразливій людині.

Підходить чоловік до магазину.

- Ви останній? Я буду за вами.

- Тут останніх немає...

Річ у тому, що дехто вважає: «останній» уживати не можна, бо це слово асоціюється з поняттям «остання людина» — нікчемна, ница. Насправді воно є точнішим, ніж прикметник «крайній». Адже крайнім можна назвати будь-який з країв — і початковий, і кінцевий.

ЄВГЕНІЯ ЧАК,

м. Київ